Синдром борозенки ліктьового нерва - одна з найпоширеніших компресійних невропатій. За поширеністю він поступається лише синдрому зап'ястного каналу. Характерними симптомами цього стану є біль, поколювання, відчуття оніміння, м'язова слабкість та атрофія м'язів. Як можна ефективно лікувати цей стан? Які фізичні вправи можуть принести полегшення та покращити стан пацієнта?
Що таке синдром ліктьового нервового жолобка?
Синдром ліктьового нервового каналу, також відомий як синдром борозенки ліктьового нерва, є однією з компресійних нейропатій, станів, пов'язаних з ушкодженням нервів, спричиненим їх стисканням. Цей стан частіше вражає чоловіків у віці від 40 до 65 років, а симптоми зазвичай проявляються в домінуючій руці. Причинами цього синдрому можуть бути різні фактори, такі як травми ліктьового суглоба, дегенеративні процеси і запалення в області ліктя, схильність до вивиху нерва при згинанні верхньої кінцівки в ліктьовому суглобі, вальгус ліктя, а також тривале утримання ліктьового суглоба, опора на лікоть або часті згинання і розгинання кінцівки, пов'язані, наприклад, з роботою.
Синдром ліктьового нервового жолобка - симптоми
Ліктьовий нерв відповідає за правильну чутливість в області безіменного пальця і мізинця (IV і V), а також за рухливість цієї частини руки. З цієї причини симптоми, пов'язані з синдромом борозенки ліктьового нерва, в основному впливають на цю ділянку.
Перші ознаки цього стану включають
- неприємні відчуття (парестезії) у мізинці та безіменному пальці, що проявляються у вигляді оніміння, поколювання або печіння. Зазвичай вони виникають переважно вночі та при згинанні руки в ліктьовому суглобі;
- біль у ділянці ліктя та передпліччя.
З прогресуванням хвороби з'являються і вони:
- зниження сили м'язів кисті та труднощі у виконанні точних рухів,
- Атрофія м'язів, що призводить до характерного положення кисті у так званій "кігтеподібній" позиції.
Діагностика синдрому ліктьового нервового жолобка
Симптоми синдрому борозенки ліктьового нерва спонукають пацієнтів звернутися до лікаря первинної ланки. Лікар може направити пацієнта на консультацію до невролога, нейрохірурга або ортопеда. На початковому етапі діагностики збирають детальний анамнез, розпитують про характер симптомів, їх тривалість, будь-які травми ліктьового суглоба, супутні захворювання, професію та фізичну активність.
Наступним етапом є фізичне обстеження, під час якого лікар оцінює силу окремих м'язів руки, відчуття в руці та рухливість ліктьових суглобів. Він також перевіряє, чи не викликає у пацієнта болю тиск у ліктьовому суглобі. Якщо є підозра на синдром ліктьового нервового каналу, лікар проводить додаткові тести, в тому числі тест Тінеля та тест Фромента.
Симптом Тінеля вважається позитивним, якщо при постукуванні неврологічним молоточком по борозні ліктьового нерва виникає біль або парестезія в ділянці, що іннервується ліктьовим нервом. Варто зазначити, що цей симптом іноді виникає і у здорових людей. При перевірці симптому Фромента лікар поміщає аркуш паперу між великим і вказівним пальцями пацієнта, намагаючись його розтягнути. Позитивний результат означає, що пацієнт чинить опір цьому руху і згинає великий палець у міжфаланговому суглобі, що може свідчити про дисфункцію ліктьового нерва.
Для постановки діагнозу лікар призначає електрофізіологічні дослідження, такі як електроміографія (ЕМГ) та електронейрографія (ЕНГ), які оцінюють проведення нервових імпульсів. У деяких випадках лікар також призначає додаткові візуалізаційні дослідження, такі як рентген (рентген), МРТ або УЗД (ультразвук). Ці процедури дають змогу точно визначити ступінь і локалізацію пошкодження ліктьового нерва.
Синдром ліктьового нервового жолобка - лікування
У ситуаціях з легкими симптомами і мінімальним пошкодженням ліктьового нерва лікар може призначити консервативну терапію. Вона включає в себе
- правильно підібрані вправи;
- застосування іммобілізації ліктьового суглоба;
- модифікація звичок пацієнта до фізичних навантажень;
- прийом ліків, таких як нестероїдні протизапальні препарати;
- додатковий прийом вітамінних препаратів та іноді стероїдних препаратів.
Хірургічне лікування
Оперативне лікування синдрому ліктьового нервового каналу включає в себе:
Хірургічне видалення або вирізання елементів, що тиснуть на нерв,
Зміна положення ліктьового нерва,
У деяких ситуаціях - видалення частини плечової кістки, яка формує ліктьовий суглоб (медіального надвиростка).
Синдром ліктьового нервового жолобка - вправи
Адаптована реабілітація та зміна звичок пацієнта також важливі в лікуванні синдрому ліктьового нервового жолобка. Фізіотерапія включає в себе кріотерапію, тобто холодова терапіяі вправи (кінезітерапія). У разі інтенсивних симптомів може знадобитися тимчасова іммобілізація кінцівки.
Якщо у пацієнта є напруженість і болючість, кінезітерапія базується на вправах на розслаблення м'язів. Потім слідують ізометричні вправи, вправи на опір і вправи для поліпшення стабілізації кінцівки. Крім того, рекомендується уникати тривалої опори на лікоть, тримати руки зігнутими в ліктьовому суглобі та регулярно повторювати рухи згинання та розгинання ліктя.
